Розрахунок потреби в кормах для тварин
Для підтримання високої продуктивності тварин необхідно забезпечити їх в достатній мірі кормами. На останньому етапі проектування параметрів тваринницьких галузей необхідно провести розрахунок потреби в кормах на основі нормативів витрат кормів на 1 ц продукції тваринництва.
Нормативні витрати кормів знаходяться в прямій залежності від технології виробництва тієї чи іншої продукції, а також від продуктивності тварин.
Структура витрат кормів залежить від природно-кліматичної зони, в якій знаходиться конкретне господарство.
Проведемо розрахунок потреби у кормах в таблиці 2.5.1
Таблиця 2.5.1
| Види продукції | Кількість,ц | Нормативи витрат кормів на 1 ц продукції,ц | Всього потрібно кормів,кор.од | Вт.ч. по видах кормів, кор. Од | |||||||||
| концентрати | сіно | сінаж | солома | кормові коренеплоди | жом | зелені | силос | інші | молоко | ||||
| молоко | – | ||||||||||||
| приріст ВРХ | 578,706794 | ||||||||||||
| Приріст свиней | 100,661077 | ||||||||||||
| Коні,гол | |||||||||||||
| разом | |||||||||||||
| Страховий фонд 15% | |||||||||||||
| Всього кормів з страховим фондом | |||||||||||||
| Коефіцієнт переводу внатуру | 1,12 | 0,52 | 0,40 | 0,26 | 0,15 | 0,11 | 0,18 | 0,19 | 0,34 | 0,3 | |||
| Виділити членам господарства | |||||||||||||
| Всього потрібно кормів для тваринництва в натурі | 335,536922 |
Користуючись даними, наведеними нижче, можна зробити висновок, що господарству необхідно кормів у розмірі 194650 кормових одиниць для відводівлі запланованої кількості поголів’я тваринництва і одержання стабільно високого прибутку від даної галузі.
Проектування галузі рослинництва
Трансформування земельних угідь
Виступаючи головним засобом виробництва у сільському господарстві, земля разом з тим значним чином відрізняється від інших засобів виробництва:
1) земля є продуктом природи і на її виробництво не витрачена праця;
2) земельний простір незмінний і обмежений;
3) земля як засіб виробництва має відповідне місцезнаходження;
4) при раціональному використанні земля не погіршує своєї родючості, а навпаки, покращує.
Організація раціонального використання землі і підвищення її родючості має першочергове значення для збільшення виробництва продукції, підвищення прибутковості с.-г. підприємств.
Із загальної площі землекористування виділяють сільськогосподарські угіддя.
До них відносять ріллю, пасовища, сіножаті, сади, виноградники та інші, які використовуються у виробництві с.-г. продукції.
В сільському господарстві виділяють дві групи заходів по покращенню використання землі:
1) удосконалення структури земельних угідь, поліпшення їх якісного складу;
2) раціональне використання наявних земельних угідь шляхом боротьби з водною і вітровою ерозією, застосування більш досконалої системи землеробства, проведення раціонального внутрігосподарського землевпорядкування тощо.
В залежності від потреби одні угіддя можуть бути переведені в інші. Таку їх зміну називають трансформацією земельних угідь.
Дані про трансформацію земельних угідь наведемо в таблиці 3.1.1.
Таблиця 3.1.1
| Види угідь | Площа угідь у вихідному році | Трансформуються в | Всього трансформуються | Склад земель на рік освоєння | ||||||||
| Ріллю | сінокоси | пасовища | лісосмуги | під водоймища | Багаторічні насадження | ОГС | під будівлі | під дороги | ||||
| Земля суспільного користування | ||||||||||||
| 1. рілля | 1426,54 | Х | 1426,54 | |||||||||
| 2.переліг | – | |||||||||||
| 3.сінокоси | – | Х | ||||||||||
| 4.пасовища | – | Х | ||||||||||
| 5.багаторічні плодові насадження | – | Х | ||||||||||
| Землі,віддані в оренду іншим підприємствам | ||||||||||||
| Всього землі в оренді господарства |
З даних таблиці видно, що всі сільськогосподарські угіддя підприємства використовуються під ріллю.
Планування урожайності сільськогосподарських культур
Урожайність є функцією багатьох перемінних величин (факторів), таких як волога, тепло, світло, елементи живлення рослин і багатьох інших. Вплив цих факторів на формування врожаю в різні роки проявляється по-різному. Отже, урожайність по роках коливається. По цій причині в плануванні урожайності не слід виходити із показника найбільшої урожайності, досягнутої в одному із років. Чим більше число років береться для визначення базової урожайності, тим точніше буде плановий показник.
Планова урожайність повинна забезпечити виконання договірних зобов’язань і внутрігосподарські потреби (насіння, натуроплата, громадське харчування, корми і ін.).
Далі ми визначаємо урожайність сільськогосподарських культур на перспективу. Для цього необхідно взяти урожайність культур за попередні роки, знайти середню за 3 роки і визначити урожайність проекту. Дані запишемо в таблиці 3.2.1
Таблиця 3.2.1
Планування урожайності сільськогосподарських культур (ц. з 1 га)
| Культури | Фактична урожайність у господарстві | Проект урожайності на рік освоєння | |||
| ВІ середньому за 3 роки | |||||
| Озиме жито | – | – | – | – | 38,11 |
| Пшениця озима | 40,42 | 34,72 | 44,57 | 39,90 | |
| Кукурудза | 41,59 | 48,82 | 90,42 | 60,27 | |
| Ячмінь | 25,23 | 29,87 | 36,46 | 30,52 | |
| Овес | 13,25 | 20,00 | 36,94 | 23,40 | |
| Просо | – | – | 37,50 | 12,50 | |
| Гречка | 5,78 | 9,33 | 7,49 | 7,53 | |
| Горох | 21,90 | 18,74 | 18,67 | 19,77 | |
| Вика на зерно | – | – | – | – | 21,7 |
| Соняшник | 21,54 | 17,00 | 14,53 | 17,69 | |
| Цукрові буряки фабричні | – | – | – | – | |
| Овочі в середньому | – | – | – | – | |
| Картопля | – | – | – | – | |
| Кормові коренеплоди | – | – | – | – | |
| Кормові баштанні | – | – | – | – | |
| Однорічні трави на зелений корм | – | – | – | – | |
| Кукурудза на силос | – | – | – | – | |
| Кукурудза на зелений корм | – | – | – | – | |
| Однорічні трави на сіно | – | – | – | – | |
| Багаторічні трави на сіно | – | – | – | – | |
| Те ж на зелений корм | – | – | – | – | |
| Багаторічні трави на насіння | – | – | – | – | |
| Природні сінокоси | – | – | – | – | |
| Природні пасовища | – | – | – | – | 61,8 |
Проаналізувавши дані таблиці 3.2.1, можна зробити висновок, що за 2011 рік порівняно з попередніми урожайність зросла майже по всіх видах культур, що свідчить про покращення способу обробітку ґрунту в господарстві. Винятком лише є горох та соняшник, урожайність яких зменшилась, в силу дії кліматичних умов, що в даному році мали негативний вплив на дані культури.
Намічену на перспективу урожайність необхідно обґрунтувати агроекономічними розрахунками. Прибавка урожаю може бути отримана за рахунок освоєння сівозміни, запровадження нових сортів, використання хімічних засобів захисту рослин від шкідників та бур’янів, полезахисних лісових смуг і, нарешті, від використання добрив.
Важливим фактором збільшення урожайності є сівозміна. За даними науково-дослідних закладів, середня прибавка врожаю (в ц. на 1 га) від однієї ротації сівозміни складає по зерну – 0,47, цукрових буряків – 29, соняшнику -0,4. Розрахунки запишемо в таблиці 3.2.2
Таблиця 3.2.2
Обґрунтування прибавки урожаю з 1 га посіву
сільськогосподарських культур
| Культури | Урожайність, ц/га | Прибавка урожаю в ц з 1 га здійснюється за рахунок | Винос поживних речовин з грунту урожаєм і в розрахунку на 1 ц в кг діючої речовини | Потрібно поживних речовин для отримання запоектованої урожайності, кг | |||||||||
| проектна | фактична за 3 роки | прибавка | освоєння сівозмін | запровадження нового сорту | хімічного захисту | полезахисних смуг | добрив | N | P2O5 | K2O | N | P2O6 | K2O |
| Жито озиме | 38,11 | – | 0,47 | 1,1 | 2,5 | 1,2 | 2,6 | 95,2 | 45,732 | 99,086 | |||
| Пшениця озима | 39,90 | 0,47 | 1,1 | 1,3 | 2,5 | 71,5 | 137,5 | ||||||
| Кукурудза | 60,27 | 0,47 | 0,15 | 1,1 | 3,4 | 1,2 | 3,7 | ||||||
| Ячмінь | 30,52 | 0,47 | 1,6 | 1,1 | 2,5 | 1,1 | 2,2 | 46,2 | 92,4 | ||||
| Овес | 23,40 | 0,47 | 1,1 | 3,3 | 1,4 | 2,9 | |||||||
| Просо | 12,50 | 0,47 | 1,1 | 3,3 | 3,4 | ||||||||
| Гречка | 7,53 | 0,47 | 1,1 | 1,5 | |||||||||
| Горох | 19,77 | 0,47 | 1,1 | 6,6 | 1,6 | 171,6 | 41,6 | ||||||
| вика на зерно | 21,7 | – | 0,47 | 1,1 | 6,5 | 1,4 | 1,6 | 141,05 | 30,38 | 34,72 | |||
| Соняшник | 17,6869 | 0,4 | 1,1 | 2,6 | 18,6 | 59,8 | 427,8 | ||||||
| Цукрові буряки фабричні | – | 0,59 | 0,18 | 0,75 | 212,4 | 64,8 |
Продовження таблиці 3.2.2
| Овочі в середньому | – | ||||||||||||
| Картопля | – | 0,62 | 0,22 | 0,95 | 142,5 | ||||||||
| Комові коренеплоди | – | 0,49 | 0,15 | 0,67 | |||||||||
| Кормові баштанні | – | 0,49 | 0,15 | 0,67 | |||||||||
| Однорічні трави на з/к | – | 0,45 | 0,12 | 0,2 | 91,8 | 24,48 | 40,8 | ||||||
| Кукурудза на силос | – | 0,25 | 0,15 | 0,5 | 87,5 | 52,5 | |||||||
| Кукурудза на з/к | – | 0,25 | 0,15 | 0,5 | 62,5 | 37,5 | |||||||
| Однорічні трави на сіно | – | 2,27 | 0,02 | 102,15 | 0,9 | ||||||||
| Багаторічні трави на сіно | – | 0,97 | 0,56 | 1,5 | 48,5 | ||||||||
| Багаторічні тави на з/к | – | ||||||||||||
| Багаторічні трави на насіння | – | 0,4 | 0,11 | 0,3 | 0,8 | 0,22 | 0,6 | ||||||
| Пиродні сінокоси | – | ||||||||||||
| Природні пасовища | 61,8 | – |
З вищевказаних даних видно, що на підвищення урожайності с/г культур впливають як нові сорти та гібриди; так і полезахисні смуги, оскільки вони захищають поля від вивітрювання і ерозії ґрунту; так і освоєння сівозмін, оскільки вдало підібраний попередник для культури значно підвищує її урожайність.
Дата добавления: 2016-04-03; просмотров: 581 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов
Читайте также:
Рекомендуемый контект:
Поиск на сайте:
© 2015-2020 lektsii.org – Контакты – Последнее добавление
Источник
ТОП 10:
Потреба свиней у основних поживних речовинах найповніше забезпечується при згодовуванні сумішей концентрованих зернових кормів і кормів тваринного походження.
При годівлі свиней рекомендується три основних типи годівлі: концентратно-коренеплодний, концентратно-картопляний і концентратний.
У зимовий період в структурі раціону концкорми за поживністю становлять 60-70 %, коренеплоди, комбісилос і сінне борошно бобових – 35-30 %. Влітку у господарствах, де є посіви багаторічних бобових трав (люцерни, конюшини, еспарцет), а також однорічних (вико-вівса, кормового люпіну, щириці), концентровані корми в раціоні снановлять 60-65 %, зелені й соковиті – 40-35 %.
При концентратному типу годівлі взимку в раціоні доля концентратних кормів не менше 80-85 % соковитих, сінного борошна (бобових) і кормів тваринного походження – 15-30 %, а влітку концкормів 85-90 %, зелених і соковитих – 10-15 %.
Концентратно-картопляний тип годівлі більш поширений у регіонах, де вирощують картоплю, багаторічні трави й однорічні бобові (горох, вико-овес, люпин). Структура таких раціонів: взимку концкорми за поживністю становлять 50-65 % і сінне борошно 10-15 %, влітку концкорми – 60-65 %, зелена трава і соковиті корми – 35-40 %.
При годівлі свиней використовуються різноманітні корми як рослинного, так і тваринного походження.
Головна особливість свинарства – висока питома вага концентрованих кормів при годівлі свиней. Від рівня годівлі залежить рентабельність галузі, оскільки корми в структурі собівартості свинини становлять 70-75 % усіх витрат.
Основними кормами при годівлі свиней є концентровані, грубі і соковиті корми, відходи технічних виробництв, корми тваринного походження, білково-вітамінно-мінеральні добавки, харчові відходи та ін.
Концентровані корми. До концентрованих кормів належать зерно злакових і бобових культур, відходи борошномельного, олійного виробництв.
Злакові – ячмінь, овес, кукурудза, пшениця, жито, просо та ін. в середньому зернові злакові містять до 12-14 % протеїну, 2-6 % жиру, крохмалю 60-70 %.
Протеїн злакових має невисоку біологічну цінність, тому що вміст основних критичних амінокислот (лізин, метіонін, триптофан) незначний. Усі зернові злаки містять мало кальцію, фосфору, каротину (за виключенням жовтих сортів кукурудзи).
Із зернових найбільш поширеним кормом є ячмінь, перетравність поживних речовин якого досить висока, а поживність 1 кг становить 1,2 корм. од. При виготовленні комбікормів ячмінь включають до 60 % за масою. Він з охотою поїдається тваринами усіх статево-вікових груп, а у підсмаженому виді і поросятами-сисунами. Ячмінь досить позитивно впливає на якість м’яса та сала.
Кукурудза має найбільшу поживність серед зернових кормів (1,34 корм, од., і 80 г протеїну). Протеїн має невисоку біологічну цінність. Вміст амінокислот незначний і особливо лізину та триптофану. Для більш ефективного використання кукурудзу згодовують у суміші з горохом, макухою, соєю, кормами тваринного походження.
При надмірному згодовуванні кукурудзи в заключний період відгодівлі одержують м’яке маслянисте м’ясо та сало.
Корми тваринного походження є найбільш цінними кормами тому, що мають високий вміст протеїну, до складу якого входять усі незамінні амінокислоти, мікро- і макроелементи, різноманітні вітаміни, особливо групи В.
До цієї групи кормів належать молоко і продукти його переробки (збиране молоко, сироватка, сколотини, м’ясо-кісткове, кров’яне та рибне борошно).
Соковиті корми – морква, картопля, буряк, гарбузи, зелена трава, комбінований силос та інші. Корми цієї групи мають високий вміст води – 40 % і більше, вітамінів, каротину, вуглеводів і мінеральних речовин.
Зелена маса злакових і бобових культур, до складу якої входять в достатній кількості такі життєво необхідні речовини, як протеїн, незамінні амінокислоти, вітаміни, каротин та інше.
Зелені корми з високою охотою поїдають поросята, молодняк на вирощуванні та відгодівлі, свиноматки та кнури.
Грубі корми (полова, сіно). Для цієї групи кормів характерно високий вміст не перетравних поживних речовин.
Грубі корми характеризуються високим вмістом клітковини, а протеїну, жиру та інших речовин вміст невисокий. Із грубих кормів свиням згодовують сіно та сінне борошно, полову та ін. Сіно та сінне борошно особливо бобових культур (люцерни, конюшини, гороху) мають високий вміст вітамінів, каротину. Згодовують молодняку та дорослому поголів’ю у суміші з концентратами соковиті корми.
Відходи технічних виробництв (борошномельного, олійного, цукрового та ін.) широко використовуються при годівлі свиней.
При переробці соняшнику, рапсу, льону та інших маслянистих культур одержують макуху, шрот, які є високопоживними білковими кормами. Вміст протеїну становить 30-50 %, жиру – 7-10 % у макусі і 1-3 % у шротах. Макуха та шрот при годівлі свиней та виготовленні комбікормів використовують як білкові добавки. їх протеїн багатий на лізин та інші амінокислоти.
Таблиця 8
Потреба свиней в кормах
| Статево-вікові групи | Потреба 1 гол. в рік, ц | Середньо-річне поголів’я | Потреба в кормах для всього поголів’я, ц | |
| Корм. од. | Перетравного протеїну | Корм. од. | Перетравного протеїну | |
| Кнурі-виробники | 16,9 | 2,2 | 50,7 | 6,6 |
| Кнурі-пробники | 14,3 | 2,0 | 28,6 | |
| Ремонтні кнурі | 11,5 | 1,2 | 34,5 | 3,6 |
| Свиноматки основні | 16,6 | 2,0 | 381,8 | |
| Свиноматки перевірювані | 18,5 | 2,0 | ||
| Ремонтні свинки | 11,5 | 1,2 | 333,5 | 34,8 |
| Поросята-сисуни | 1,8 | 0,2 | 138,6 | 15,4 |
| Поросята відлучені | 5,7 | 0,8 | 997,5 | |
| Молодняк на відгодівлі | 6,0 | 0,9 | 165,6 | |
| Всього | 102,8 | 12,5 | 3476,2 |
У таблиці 8 зображено потреба кормів для нашого поголів’я,найбільше кормових одиниць на 1 голову потрібно для свиноматок перевіряючи 18,5 корм. од., на 22 гол. нам потрібно 407 ц. корм. од., перетравного протиїну найбільше витрачається для кнурів – виробники 2,2 ц., на 3 гол. потрібно 50,7 ц.
На середньорічне поголів’я яке становить 518 гол. ми витрачаємо 3476,2 ц. корм. од. і 460 ц перетравного протиїну.
Економічне обґрунтування навединих розрахунків
Економічна доцільність організація виробництва продукції свинарства визначається співвідношенням двох величин – собівартості виробленої продукції і ціни за якою ця продукція може бути реалізована. Сума виручки від реалізації визначається попитом на продукцію, кількість продукції і її якість.
Таблиця 9
| Показники | При реалізації живої маси | При реалізації забійної маси |
| Вироблено свинини, ц | 830,5 | 589,5 |
| Собівартість виробленої продукції, грн. | 1 245 750 | 1 179 000 |
| Реалізаційна ціна виробленої продукції, грн. | 1 511 510 | 1 827 450 |
| Прибуток, грн. | 265 760 | 648 450 |
| Рівень рентабельності, % |
Економічна ефективність виробництва свинини
Отже, проаналізувавши наше господарство можна зробити висновок, що воно є прибутковим. Більше прибутку ми одержуємо при реалізації забійної маси 648 450 грн., де рівень рентабельності становить 55%, тоді як при реалізації живої маси ми отримуємо 265 760 грн. з рівнем рентабельності 21%.
Звіци ми можем побачити що вигідніше реалізовувати в забійній масі.
Висновки
1. Сьогодні у годівлі тварин значна увага приділяється природним мінералам-сорбентам. До таких речовин належать цеоліти, бентоніти, хумоліти, сапоніти, глауконіти, трепел, які володіють адсорбуючими, іонообмінними, каталітичними та іншими властивостями. Проте для адекватного використання цих сорбентів у тваринництві потрібне детальне вивчення їх адсорбційної селективності у відношенні до конкретних умов та токсикантів.
2. Співвідношення основних і перевіряємих свиноматок 1:1, ремонтних – 1:1,5. Поросята відлучають через 30 днів після народження. А через 2 міс. після відлучення молодняк ставимо на відгодівлю. Зняття з відгодівлі відбувається в 8 міс. після народження.Від 45 свиноматок ми отримуємо 938 поросят, на відгодівлі внас знаходиться 798 голіів. На вибракування внас пішло 819 голів з різних вікових груп, з загальною масою 830,5 центнерів.
3. По річному обороті стада ми бачимо що на початок року внас знаходилось 392 голів, з гагальною живою масою 324,8 ц., прибуло за рахунок приплоду 938 голів, вибуло за рахунок падіжу 117 голів, а також на реалізацію ми відправили 480 голів з загальною живою масою 492,5 центнерів.
4. Для того щоб розмістити наше поголів’я нам потрібно 4 приміщень і 60 станків.
5. На середньорічне поголів’я яке становить 518 гол. ми витрачаємо 3476,2 ц. корм. од. і 460 ц перетравного протиїну.
6. Проаналізувавши наше господарство можна зробити висновок, що воно є прибутковим. Більше прибутку ми одержуємо при реалізації забійної маси 648 450 грн., де рівень рентабельності становить 55%, тоді як при реалізації живої маси ми отримуємо 265 760 грн. з рівнем рентабельності 21%.
Список літератури
1.Баканов У., Менькин У. Годівля сільськогосподарських тварин. Підручник. – М.:Агропромиздат,1989.-511с.
2. Георгієвський У. Фізіологія сільськогосподарських тварин. Підручник -М:Агропромиздат,1990-364с.
3.Гусманов Р.,Субхангупов Р. Зерно: практичний враховувати інтереси тваринництва// Міжнародний сільськогосподарськийжурнал.-2008.-№6-С.53.
4.Кундишев П. Підвищення перетравності кормів свинями// «Комбикорма».-№1.-2009-С.17
5.Крохина У.Комбикорма, кормові добавки іЗЦМ тваринам. Довідник –М.:ВОАгропромиздат,1990-304с.
6.Менькин У. Годівля тварин. Учебник-М.:КолосС,2004-360с.
7. Мухіна М., Смирнова А.,Черкай З.,Талалаева І. Корми й біологічні активні кормові добавки тваринам. Підручник – М.:КолосС ,2008-271с.
8.Улитько У., Пихтіна Л., Десятов Про. Учебно-методический комплекс.-УльяновскаяГСХА,2009-256с.
9.Улитько У., Пихтіна Л.,Десятов Про.Нормированное годівля сільськогосподарських тварин і звинувачують поживність кормів.-УльяновскаяГСХА,2004-274с.
10.Хохрин З. Годівля сільськогосподарських тварин. Підручник –М.:КолосС,2004.-692с.
Источник
